"Якщо хтось замовить Мерло, піду геть! Ніколи не питиму цей, дідько б його вхопив, Мерло", – кривив носа головний герой кінострічки "На узбічч" Майлз Реймонд. Натомість впродовж усієї картини він співав хвалу іншому сорту – Піно Нуару: "Його аромати бентежні та найстаріші на планеті", пише "Сомельє в зелених штанях".

Читайте Які вина варто поєднувати з шоколадом

Можна припустити, що режисер стрічки хотів продемонструвати, як Майлз, письменник-невдаха, не сприймає власні риси характеру та проєктує їх на Мерло. Так він вважає сорт посереднім та передбачуваним, за що його і цькує. Хай там як, але після виходу стрічки продажі Мерло у Сполучених Штатах впали майже на 20%. Тоді як популярність Піно Нуару стрімко зросла. Приблизно така ж сама ситуація спостерігалася й у Великобританії.

Але бум Піно Нуар переживав ще задовго до розвитку кінематографу. Вважається, що історія цього сорту бере свій початок аж у першому столітті нашої ери у Бургундії. Подейкують, після вторгнення у Францію римляни були приголомшені якістю бургундських вин, а саме соковитими та пряними Піно Нуарами. Причому настільки, що їх давня традиція приїздити на завойовані території "зі своїм вином" повністю зійшла нанівець.

Піно Нуар має приголомшливу історію / Фото Pixabay

Актуально Червоне – до м'яса, біле – до риби? З чим можна поєднувати вина

Але завдячувати своєму розвитку Піно Нуар має бенедиктинським ченцям. Саме служителі церкви не тільки зробили його офіційним вином для причастя, але і збагнули, що виноград на різних клаптиках землі дає абсолютно різні за характером зразки. Вже у 15 столітті Піно Нуар був присутній ледь не у всіх регіонах Франції. Він навіть став фаворитом Короля Філіпа ІІ. Монарх був настільки зачарований смаком напою, що заборонив вирощувати обридлий йому Гаме, і велів відвести більше земель під Піно Нуар.

За що так люблять Піно Нуар?

Піно Нуар – це перш за все теруарне вино. І те, що ви відчуєте у своєму келиху, залежитиме від місця його походження. Піно Нуару характерна висока кислотність та низький рівень танінів. Традиційно в ароматі сорт демонструє спеції та ягідні ноти – вишня, журавлина, полуниця, малина, подекуди ожина, чорниця та шовковиця. Можуть розкриватися й овочеві тони. Бургундським Піно Нуарам притаманні також квіткові відтінки – троянди та фіалки. У витриманих винах можна відчути ноти мокрого листя, трюфелів, грибів і навіть тваринні відтінки. У Піно Нуарах Нового Світу нерідко зустрічаються мускатний горіх та кава. Новозеландський Піно Нуар – насичений, щедрий на фрукти та прянощі, має гарну кислотність та мінеральність, а ось південноафриканські зразки демонструють вже джемові відтінки. Чилійські нерідко видає нота ментолу в ароматиці.

Завдяки високій кислотності сорт вельми гастрономічний і чудовий у компанії багатьох страв, зокрема птаха, яловичини, деяких видів жирної риби, грибів та сирів.

Однак, всупереч усім пречудовим органолептичним характеристикам, Піно Нуар той ще пестун і вважається дуже вибагливим сортом. Через дуже щільно розташовані ягоди на гроні (так сорт і отримав свою назву "піно" – шишка та "нуар" – чорна), а також, завдячуючи тонкій шкірці, виноград є дуже чутливим до багатьох хвороб та плісняви. До того ж він потребує суворого контролю врожайності.

Чим винороби ПАР мають завдячувати Піно нуару?

У 1925 році професор виноробства Стеленбоського університету Абрахам Перольд вирішив схрестити Піно Нуар та Сенсо (відомий тоді ще як Ермітаж) та отримав новесенький і вельми симпатичний сорт Пінотаж. Довгий час до нового різновиду винограду виробники ставилися прискіпливо, але згодом він таки став візитівкою ПАР та вивів виноробство країни на геть інший рівень.

Як бачите, Піно Нуар пройшов немалий шлях, він підкорив древніх римлян, їм захоплювалися монархи, його згадують у кінострічках. Він навіть дав життя іншому сорту. Звичайно, є і ті, хто не вважає його одним із своїх найулюбленіших вин. Але як би ми не ставилися до Піно Нуару, його життєпис не може не захоплювати.